Ірина Федишин - Розстріляна весна

Здригнувся світ, це біль пекуча,

Мов на хресті розп'ята Буча,

Немає сонця, тільки ночі,

Нема життя, закриті очі...

Нема весни, її спалили,

Ні це не сни, їх взяли й вбили,

Бо їх вина, що українці,

Це 41-ший, фашисти, німці...



Розстріляна весна...

Розстріляні мрії...

І стогне від болю земля

В моїй Україні...



До Бога хочеться кричати,

І битись в груди, не мовчати,

Але і Ти був на хресті,

Зв'язали руки теж Тобі...

Сміялись, били і плювали,

І одіж твою роздирали,

Хоч мав Ти силу всю могучу,

Згадай, Ісусе, нашу Бучу!..

Поглянь на свіжі ще могили,

Одне прошу, подай нам сили,

Вже не питаюся, чому?..

Лиш зупиги оцю війну!..